Хлібний фронт наближає перемогу

Хто б міг подумати, що дурнуватий сусід, обтяжений химерною уявою про імперське володіння, піде жорстокою війною проти українців? Хоча, якщо подивитися на історичні віхи, то це вже не вперше він вдається до найжорстокіших методів знищення нас як нації. Сучасна ж повномасштабна військова агресія є продовженням політики лютої ненависті до вільних людей – українців. У цій клятій навалі росіяни не тільки здійснюють обстріли на військові об’єкти, а й запускають ракети на суто цивільні. І це – факт! Одним з таких підприємств, яке не має абсолютно жодного відношення до військових, але обстріляне ракетами, є Чернігівський хлібозавод № 2.

Люди падали з ніг, але працювали

Коли на початку 2022 року почалися ворожі обстріли і снаряд влучив у завод, працівники все одно не зупинили свою роботу, а продовжували вже в ручному режимі випускати продукцію, так потрібну чернігівцям, і не тільки їм.

– Під час облоги Чернігова для нас основним завданням було забезпечити чернігівців хлібом, – розповідає інженер-технолог Чернігівського хлібокомбінату №2 Світлана Єнакій. – І як нам не тяжко було, ми з цим завданням справлялися. Коли ракета попала в завод, то попри відсутність електрики, води, в досить таки важких умовах ми старалися, щоб люди були з хлібом. Не дивлячись на обстріли, ми виходили щодня рано-вранці і до початку комендантської години випікали хліб.

Маркетолог Марія Євминець горда за своїх земляків, адже в перші дні облоги, чернігівці самі приходили і пропонували свою допомогу, розуміючи, що все тоді робилося тут вручну.

– З самого першого дня повномасштабного ворожого наступу кожна людина по-особливому почала цінувати хліб, – розказує маркетолог Чернігівського хлібокомбінату №2 Марія Євминець. – Найдужче переживали літні люди, які так і казали: «Головне, щоб був хліб, щоб голоду не було». Таке виняткове ставлення чернігівців я помітила вже у перші години, коли росіяни почали обстрілювати місто. У Фейсбуку та в інших соцмережах, коли ще був Інтернет, вони почали писати і запитували – що буде з хлібом? Ми, як могли, заспокоювали людей і казали їм, що хліб ми все рівно будемо випікати і доставляти населенню. Навіть, коли снаряд влучив у хлібозавод, наші пекарі проявили мужність і дбайливо продовжували робити заміси тіста й випікати хліб. Я можу сказати, що це був справжній хлібний фронт, бо ми працювали стільки, скільки це було можливо.

Особливе, дбайливе ставлення до хліба передавалося з покоління новій генерації українців. Але щоб з такою чуйністю та теплотою говорив хтось і про саму технологічну споруду, в якій виготовляється хлібний продукт, я ще не чув. Директорка Чернігівського хлібокомбінату №2 Ольга Заїка так поважно говорить про саму піч, ніби про людину.

– Це наша основна трудівниця. Вона дуже старається, робить потрібну продукцію – запашну, гарну, апетитну, – оповідає Ольга Заїка. – В період облоги і зараз люди дуже зацінували хліб. Вони сприймають його як святиню. Насправді, хліб треба відчувати, як він дихає…

І це справді так. Продукція хлібокомбінату №2 реалізується не тільки в Чернігові та в різних куточках області, а й через волонтерів доставляється на Схід, де воюють з російським загарбником наші захисники.

У період окупації області та облоги Чернігова досить складно було з логістикою, особливо з доставкою на комбінат борошна. Доводилось в основному випікати білий хліб, бо в наявності мали лише пшеничне борошно.

Комерційний директор хлібокомбінату Олександр Новик пригадує, як під час блокади було таке, коли машина виїжджала з хлібокомбінату і не могла навіть нікуди далі проїхати – люди просто її нікуди не пускали.

– Доводилося прямо тут, біля прохідної, продавати людям хліб, – каже Олександр Новик. – А людей біля заводу стояло в черзі десь 200-300.

Батон «Прикордонний» – і смачний, і патріотичний

Віднедавна у Чернігівському хлібокомбінаті №2 з’явилася новинка – батон «Прикордонний».

Про те, як виникла ідея розробки нового виробу, розповів комерційний директор цього хлібокомбінату Олександр Новик.

– У цей нелегкий для країни та нашої області час водії комбінату розвозять хліб у найвіддаленіші куточки Чернігівщини, навіть у ті, де кожен день відбуваються обстріли, а це, зокрема, в Новгород-Сіверській та Семенівській громадах, тобто прикордонні регіони, – зазначив комерційний директор.

Коли доставлять хліб у прикордонні села, люди неабияк дякують і водіям, і тим, хто його виробляє, адже в такі місця мало хто приїжджає. І тому, аби підтримати селян, які щодня відчувають на собі жахливі обстріли, й виникла ідея створити виріб під назвою «Прикордонний».

– Ми не просто дали таку назву, а й «пошили» для кожного батону камуфляж, – деталізував Олександр Новик, – тобто упаковка відтіснена малюнком у темно-зелений колір. Цей рецептурний батон – дуже смачний і саме таким ми його доставляємо своїм споживачам. Реалізуємо такий виріб не лише у прикордонні, а й у магазинах мережі АТБ та інших точках нашої фірмової торгівлі.

Без хліба життя немає

З березня минулого року і по сьогодні вироблений на заводі хлібець реалізується не тільки в торговельній мережі, а й на замовлення волонтерів безкоштовно доставляється насамперед родинам загиблих військовослужбовців та погорільцям – сім’ям, які втратили житло внаслідок російської агресії.

Як розповіла Марія Євминець, в найближчій перспективі хлібокомбінату – реалізація напрацьованих ідей, аби задовольняти потреби споживачів.

 – Ми працюємо для того, щоб покупці були задоволені нашими виробами. А робота колективу – це і є наш вклад у продовольчий фронт. А тому ми не зупиняємося на досягнутому і працюємо заради нашої перемоги, – акцентувала увагу маркетолог хлібозаводу.

Ця війна ще раз довела, що ліпше мати свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений. А завдяки працівникам Чернігівського хлібозаводу ми маємо свій хліб, так дбайливо випечений.

А загалом, як зазначила Світлана Єнакій, без хліба взагалі життя немає.

– Як хліб буде, то і все буде, – резюмувала пані Світлана. – Де є хліб, там є життя, де є життя, там є надія.

Сергій Кордик, фото автора